Сторінка практичного психолога

Роль соціально-психологічної служби

Горбівського ліцею

Головна мета роботи соціально-психологічної служби – всебічний, гармонійний розвиток особистості і створення соціально-психологічних умов для цього.

        В  закладі освіти соціально-психологічна служба є важливою ланкою навчально-виховного процесу, яка забезпечує ефективну взаємодію всіх його учасників: адміністрації, вчителів, учнів та батьків, створюючи комфортні психологічні умови, які будуть сприяти розвитку індивідуальних здібностей учнів та їхньому особистісному зростанню.

Завдання соціально-психологічної служби:

• здійснення зв’язку між учасниками навчально-виховного процесу;
• аналіз та попередження зон ризику психологічного характеру;
• підвищення психолого-педагогічної компетентності вчителів, батьків, адміністрації та психологічної культури учнів: як зрозуміти себе та інших, як допомогти собі у вирішенні проблемних питань, які виникають у повсякденному житті; як навчитися обирати життєву мету, допомогти дітям у професійному самовизначенні; вчити дітей навчатися та спілкуватися;
• соціальна профілактика поведінки, з метою попередження злочинності, алкоголізму, наркоманії, суїцидів, бродяжництва, правопорушень та інших асоціальних явищ серед неповнолітніх;
• соціально-психологічний супровід дітей, які потребують індивідуальної роботи та допомоги, довготривалого опікування.

Сучасний стан суспільного розвитку поставив перед школою та освітою принципово нове завдання – виховання особистості в умовах демократизації суспільних інститутів. Тобто забезпечення кожному учневі таких умов, за яких вони могли б найкращим чином реалізувати свої потенційні можливості та здібності.

Поставлена мета реалізується психологічною службою через створення сприятливого психологічного простору навколо учнів та здійснюється у таких напрямках:

Діагностичний напрямок – індивідуальна та групова психодіагностика, планові та оперативні психодіагностичні та соціально–психологічні дослідження.

Консультаційний напрямок – психологічне консультування вчителів, батьків, учнів з приводу різного роду проблем, що виникають у навчально–виховному процесі, в загальній діяльності та в міжособистісном спілкуванні.

Корекційна робота спрямована:

• на розв’язання психологічних особистісних проблем та проблем, які виникають у міжособистісних стосунках;
• на розвиток особистісного потенціалу;
• на розв’язання конфліктів у повсякденному житті;
• на вирішення психологічних проблем в межах індивідуальної та групової роботи.

Профілактичний напрямок – надання психологічної допомоги в попередженні та подоланні труднощів, які виникають у діяльності та спілкуванні між всіма учасниками навчально – виховного процесу: вікові психологічні особливості дітей, розвиток навичок спілкування учнів, вчителів та батьків, самодопомога у вирішенні проблемних ситуацій, які виникають у повсякденному житті, як зберегти психологічне здоров’я вчителя – профілактика синдрому емоційного вигорання, як розвивати свій креативний потенціал; використання різних психологічних методів, як можливості вирішувати різного роду проблеми.

Просвітницький напрямок:

• психологічна допомога класним керівникам та вчителям – предметникам при вирішенні психолого-педагогічних проблем, які виникають у навчально – виховному процесі, а також профілактика їх виникнення;
• підвищення особистісної професійної компетентності та майстерності за допомогою самоосвіти, навчання в тренінгових групах, роботи в методичних об’єднаннях та різного роду майстер – класах;
• розробка програм для індивідуальної та групової роботи з учнями, вчителями та батьками;
• розробка анкет для соціально-психологічних досліджень.

Телефони довіри

Дитяча лінія

116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу

116 000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству

116 123 або 0 800 500 335;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини

0 80050 17 20;

Уповноважений Президента України з прав дитини

044 255 76 75;

Центр надання безоплатної правової допомоги

0 800 213 103;

Національна поліція України 

102

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни

• Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».
• Створюйте атмосферу безпеки — обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.
• Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення — так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.
• Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям — переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.
• Допомагайте вибудувати життєву перспективу — визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.
• Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів — нормально.
• Підвищуйте самооцінку дитини — частіше хваліть її за хороші вчинки.
• Грайте в ігри з піском, водою чи глиною — взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.
• Не дозволяйте потурати вами — не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

Як допомогти дитині, що опинилася в епіцентрі воєнних подій. Поради для дорослих

Подбайте про те, щоб дитина була поруч із близькими

Простежте, щоб дитину не розлучали з батьками чи іншими близькими дорослими.  Не залишайте дитину без нагляду. Якщо поруч з дитиною немає дорослих, передайте її до служби захисту дітей або постарайтеся знайти близьких дитини чи зв’язатися з іншою родиною, яка може про неї подбати.

Убезпечте дитину від жахіть

За можливості зробіть так, щоб дитина не бачила трагічних сцен, наприклад тяжких поранень або катастрофічних руйнувань; не чула страшних розповідей про те, що сталося. Також убезпечте дитину від журналістів і розпитувань сторонніх людей, які не є членами рятувальної групи та екстреної медичної допомоги.

Покажіть дитині, що вона не сама

Зберігайте спокій, говоріть м’яко, будьте привітні. Вислухайте думки дитини про те, що відбувається. Під час розмови намагайтеся перебувати на одному рівні з дитиною й підтримувати зоровий контакт, використовуйте прості, зрозумілі слова та пояснення. Відрекомендуйтеся — назвіть своє ім’я та скажіть, що прийшли допомогти. Дізнайтеся, як звуть дитину, звідки вона та інші подробиці, які допоможуть знайти її близьких. Якщо поруч із дитиною перебувають батьки чи опікуни, допоможіть подбати про неї. Якщо перебуваєте з дитиною певний час, постарайтеся залучити її до гри або розмови.

• Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні. 

• Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

• Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

• Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

• Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.

• Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:

Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/ 

Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua

Telegram - @CHL116111

      Як говорити з дітьми про військову агресію.

На фоні військового стану діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Тому, задля спокою дітей, слід наголосити на основних правилах спілкування з дітьми про воєнний стан.

Найголовніше – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків серени, вибухів і тд.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку. У разі, коли батьки починають панікувати. Обговорюватися між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Дітям з першого класу можна говорити, що батьки до всього готові, якщо скажімо збирають «тривожну валізу».  Можуть пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути  в безпеці. .

Стосовно старших діток, наголошуємо, що саме батькам треба в першу чергу фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію – аби транслювати дітям лише офіційну і перевірену інформацію.

Про війну говорити треба. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.

Не забувайте, що мають бути чіткі правила поведінки. Важливо дитині пояснити, що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай.  Треба нагадувати, що не можна піднімати нічого на вулиці – незнайомі речі.

Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!